Верховинський район
– най південніший в Івано-Франківській області і межує з Румунією. До нього входять 42 населені пункти, які підпорядковані 21 сільській раді.З давніх-давен місцеві жителі займалися скотарством, мисливством і частково землеробством. Понад 600 років гуцули жили під чужоземним пануванням, але не змирилися з ним зберегли свою мову, побут, звичаї мистецтво. Вони постійно боролися проти поневолювачів. У XVI-XVIII ст. ця боротьба набувала форми опришківського руху. Найславетнішим був Олекса Довбуш (XVIII ст.). Наприкінці XIX століття визвольний рух набув нових форм – скликання віч, Січей, які стали масовим явищем горян.
Народногосподарський комплекс району сформований у відповідності з його природними ресурсами. Майже 70% території вкрито лісами, а тому основною галуззю є лісова та деревообробна. Ліс – це не лише сировинна база для лісової промисловості, а й багате джерело для забезпечення харчової промисловості грибами, дикорослими ягодами, лікарською сировиною. Щорічно на території району заготовлюється понад 200 тонн грибів та 250 тонн дикорослих ягід: малини, чорниці та брусниці.
Площа – 1263 кв. км.
Населення – 30 тис. мешканців, з них 5,3 тис. проживає у райцентрі.
Етнічна група українців – гуцули. Зберегли народні звичаї, традиції, обряди та самобутній місцевий фольклор. А також ремесла – столярство, боднарство, бджолярство серед них художні: різьба по дереву, вишивка, ткацтво, ліжникарство.
Рельєф – гірський. Територія Верховинського району у фізико-географічному відношення є неоднорідною. Вона ділиться на ландшафтні райони, які відрізняються один від одного за рядом ознак: Чоногірський та Кострицький хребти, Гринявські гори, Чивчинські, Покутсько-Буковинські гори і Верховинське понижжя (Гуцульська Верховина).
Верховинщина за рельєфом належить до найбільш мальовничих на Україні. Найвищі точки: гора Бербенескул – 2036 м., г. Піп Іван – 2028 м. та г. Ребра – 2001 м.
Річки – Чорний та Білий Черемоші, Ільця, Річка, Волова, Пробійнівка, Бережниця. Води за категоріями якості відносяться до чистих і дуже чистих, також є джерела лікувальних мінеральних вод, зокрема лікувальні «Буркут» та «Верховинська».
Клімат – помірно-континентальний. В смт. Верховина (640 м. над рівнем моря) середньорічна температура дорівнює +5°C, середня температура найтеплішого місяця – липня +16°C, а найхолоднішого – січня -6°C. Для середніх висот (1429 м. над рівнем моря) середньорічна температура дорівнює +3°C (липня +12°C, січня -7°C). Повітряна ізотерма 0°C проходить по високогірних ландшафтах, які розташовані вище 1850 метрів над рівнем моря. Середньорічна температура на вершинах карпатських «двотисячників» в межах -2°C – -4°C.
Літо в Карпатах коротке, а зима довга, на висоті понад 1000 м. сніговий покрив тримається 120-150 днів і має в середньому 0,5 метра. Опади – залежать від рельєфу. Їх приріст на кожні 100 метрів підняття складає 11%. Найбільш дощовими є літні місяці (особливо червень та липень), на які припадає від 33 до 44% річної кількості опадів. Максимальну кількість вологи отримує високогір’я головного хребта Чорногори – більше 1400 мм. на рік, мінімальну – міжгірні котловини – 720-740 мм. на рік.
Біологічне різноманіття – настільки багате, що воно виводить його до числа найцінніших заповідних територій у Європі взагалі та в Україні зокрема. Тут ростуть близько 3000 видів рослин, у тому числі понад 2000 квіткових, серед яких 500 лікарських. Такий же багатий і різноманітний тваринний світ, що налічує близько 400 видів. Складні гірські умови та віддаленість Верховинщини, певна її ізольованість, посприяли доброму збереженню природи, захистили її від шкідливого антропогенного впливу. Про її збереження дбають лісівники.
Окрім території Карпатського національного парку, в районі зареєстровано ще 19 об’єктів природно-заповідного фонду. Найунікальніші з них – це болото «Висяче» на висоті 1550 м., геологічні пам’ятки «Писаний Камінь» і «Скельний коридор Довбушанки», гідрологічний заказник «Річка Чорний Черемош з прибережною смугою», ботанічні пам’ятки природи в урочищах Редискул, Чорний потік, Прелучний, Липовий гай.